БУКВИК
Поділити слово на складиВведіть слово — і побачите, як воно ділиться для читання. Поділ такий, як у букварі, а не як у фонетичному розборі: різниця між ними пояснена нижче, і вона має значення саме для дитини.
Можна вставити кілька слів підряд — поділить кожне.
Складів у слові стільки, скільки голосних. Це єдине правило без винятків; решта вирішує тільки одне: куди падає межа, коли між голосними стоїть купка приголосних.
Один приголосний завжди йде до наступного складу: МА-МА, ВО-ДА. Два й більше діляться так, щоб перший склад закрився: МИС-КА, КІШ-КА, ВІК-НО. Виняток становлять пари ТР, КР, ПР, ГР: вони не розриваються, бо дитина вже бачила їх на початку слів, і МЕ-ТРО читається легше за МЕТ-РО.
Коли приголосних троє, межа падає так, щоб наступний склад починався з пари, яку дитина вже бачила на початку слів: ВЕР-БЛЮД, МОР-КВА, ПІН-ГВІН, КОС-ПЛЕЙ. Коли такої пари немає, склад просто закривається: КАРТ-КА, КІСТ-КА, СМАРТ-ФОН.
ДЖ і ДЗ не розриваються ніколи, бо це один звук: ГУ-ДЗИК, ХО-ДЖУ, НА-РО-ДЖЕН-НЯ. Виняток — коли Д закінчує префікс і до наступної літери стосунку не має: ВІД-ЗНАКА, ПІД-ЗЕМНИЙ, НАД-ЗВИЧАЙНО.
Склади кажуть, як слово звучить. Перенос каже, де його можна розірвати в рядку, і правила тут свої — параграф 63 правопису. Тому під відповіддю стоїть другий рядок: часто він той самий, та не завжди.
Одну літеру не лишають у рядку й не переносять: АКА-ДЕ-МІЯ, а не А-КА-ДЕ-МІ-Я, хоч складів там саме п’ять. Через це АЛЕЯ, ОКО, ШИЯ не переносяться зовсім, хоч і мають по два склади.
Апостроф, м’який знак і Й не відриваються від попередньої літери: БУР’-ЯН, а не БУР-’ЯН; КІЛЬ-ЦЕ, а не КІЛ-ЬЦЕ; БАЙ-КА, а не БА-ЙКА.
Односкладовий префікс не розривають: НАД-МІР-НИЙ і НАЙ-БІЛЬ-ШИЙ, а не НА-ДМІРНИЙ чи НА-ЙБІЛЬШИЙ. Багатоскладовий розривати можна: ПЕ-РЕ-ПРА-ЦЮ-ВА-ТИ.
Правила зібрані з дитячих слів, і саме на них перевірені. На запозиченнях і довгих складених словах вони певності не дають: КОСПЛЕЙ спершу виходив КОСП-ЛЕЙ, ГУДЗИК — ГУД-ЗИК, і знайшлося це не прогоном, а тим, що людина глянула на екран.
Тож якщо слово складне, а результат виглядає дивно, — найпевніше, він і дивний. Напишіть мені, і я поправлю: кожне таке слово лягає в перевірку й більше не ламається.
Ці слова люди справді дописують у пошуку — я зібрав їх із автодоповнення й перевірив кожне руками. Натисніть, щоб побачити поділ.
Правила тут ті самі, що в застосунку: поділ звірений зі словником на 495 слів, які дитина чує голосом. Двоє з них — ДЖОЙСТИК і КУКУРУДЗА — поділені за коренем, а не за звуками, і виписані окремо.
ЗавантажитиПередусім удома: дитина читає слово, а дорослий не впевнений, де межа. Далі — домашнє завдання з української, де слово просять поділити рисками. І ще готування карток: слово, розрізане на склади, дитина складає назад швидше, ніж читає його цілим.
Бо поділ тут букварний, а не фонетичний. Фонетично два шумні приголосні відходять до наступного складу — МИ-СКА, КІ-ШКА, ЛО-ЖКА. Дитині, яка щойно вчиться читати, закритий склад упізнаваніший: вона бачить МИС і читає його цілком, а не добирає, куди пристала С. Так ділить буквар і так переносять слова.
Майже завжди так. Розходяться вони там, де перенос забороняють окремі правила — скажімо, не можна лишати одну літеру в рядку. Для читання це значення не має.
Стільки, скільки голосних. Це єдине правило без винятків: у ВОВК один склад, бо голосна одна, хоч літер чотири.
М’який знак звука не має й складу не утворює — він лишається при тій приголосній, яку пом’якшує: СІЛЬ-НИ-ЦЯ, МАЛЬ-ВА. З апострофом так само: він показує роздільну вимову, а не окремий звук.
Готовий аркуш A4, PDF — друкується як є.